МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ

 

Булінг (цькування) – дії учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві. Такі дії вчиняються стосовно дитини чи дитиною стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого може бути заподіяна шкода психічному чи фізичному здоров’ю потерпілого. Булінг може здійснюватись також із застосуванням засобів електронних комунікацій. 

ЮНІСЕФ визначає булінг (від анг. to bull – переслідувати) як небажану агресивну поведінку дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною чи групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.

З прикладами уроків з протидії булінгу в закладах освіти та відповідним системним підходом можна ознайомитись за посиланням.

 

СИТУАЦІЯ В УКРАЇНІ

Відповідно до дослідження ЮНІСЕФ: 

• 67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років стикалися з проблемою булінгу;
• 24% дітей стали жертвами булінгу; 
• 48% дітей нікому не розповідали про випадки булінгу;
• 44% школярів були спостерігачами булінгу, але ігнорували його, бо їм було страшно за себе;
• більшість дітей булять за те, що вони виглядають, говорять, думають не так, як інші діти. 

 

Навчально-методичний посібник «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти».

• В Розділі І посібника розміщено навчальну програму «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» для слухачів очної форми навчання в системі післядипломної педагогічної освіти.
• Розділ ІІ містить теоретичний та практичний матеріал для викладання Програми. Даний матеріал структуровано відповідно до тематичних модулей. Особливу увагу приділено визначенню та розмежуванню понять «насильство», «жорстоке поводження», «ґендерно зумовлене насильство», «ґендерна рівність», «дискримінація», «домашнє насильство», «булінг»; формуванню навичок ідентифікації постраждалих від жорстокого поводження, насильства, ґендерно зумовленого насильства, домашнього насильства, булінгу.
• Розділ ІІІ містить методичні розробки: «Структуру програми циклу тренінгів для педагогів «Запобігання та протидія проявам насильства: діяльність закладів освіти» та «Тренінг для батьків здобувачів освіти та персоналу закладу освіти «Протидія та реагування на випадки насильства над дітьми».

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

«Як припинити знущання з дитини та допомогти їй» 

·         1. Передусім необхідно вдома ліквідувати атмосферу, що сприяє перетворенню дитини на «жертву». Ніякої надмірної опіки чи, навпаки, деспотизму, покарань та побиття за провину.

·         2. Окрім того, необхідно обов'язково запитувати дитину, як справи в садочку, маючи на увазі відносини з однолітками та дорослими. Обережно ставте запитання, оскільки цькування може бути не лише відкритим, а й прихованим, пасивним, наприклад: не бажання сидіти поруч, грати в одній команді, ігнорування тощо. Якщо ви відчули певні негаразди, поговоріть з дитиною та вихователем.

·         3. Якщо булінг уже відбувся, зважте його масштаби. Якщо це проблема між двома дітьми, яка може бути залагоджена власними силами, краще надати дитині можливість самостійно розібратися та навчитися самостійно відстоювати власні інтереси.

·         4. Якщо знущання набуло вже великих розмірів, проаналізуйте разом з дитиною, чи зможе вона сама захистити себе та відновити свій авторитет у групі. Наприклад, якщо дитину дражнять через надмірну вагу, варто записати її на спортивну секцію.

·         5. Якщо ваша дитина дуже скромна та невпевнена у собі – допоможіть їй стати впевненішою, адже підвищення самооцінки робить людину врівноваженішою та терпимою до цькувань оточуючих. З'ясуйте, які гуртки відвідують її одногрупники, чим займаються у вільний час. Можливо, вашій дитині теж захочеться відвідувати якусь із цих секцій, у результаті чого вона зможе встановити контакт із деякими одногрупниками. Заохочуйте дитину до активної участі в загальних заходах, які зближують дітей та допомагають їм набути впевненості у собі.

·         6. У особливо важких випадках, якщо ваша дитина з певних причин стала вигнанцем в групі, приверніть увагу вихователя та практичного психолога до проблеми. У цьому випадку вам необхідна буде допомога фахівців. 

Дії батьків у разі вербального булінгу

·         Передусім учіть своїх дітей поваги. На прикладі власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожен заслуговує доброго ставлення: дякуйте педагогам, хваліть дитину та її друзів, виявляйте добре ставлення до працівників магазинів, бібліотек, транспорту, будь-яких закладів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, - це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте й практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова або дії булера. Разом придумайте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій», або «»Відчепись», «Ти робиш мені боляче, я можу зробити тобі так само», «Я не буду терпіти знущання».

·         Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (але не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Наголосіть на різниці між доносом із метою просто завдати комусь  неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важких форм або постійного характеру, зв'яжіться з вихователем, соціальним педагогом, психологом або директором садочка вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

 

Дії батьків у разі фізичного булінгу

·         Якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи в садочку, що відбувається під час прогулянки, під час гри. На основі відповідей з'ясуйте в дитини, чи поводив хто-небудь себе образливо стосовно неї. Намагайтеся стримувати емоції. Наголосіть на важливості відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вихователем та психологом. Документуй дати і час інцидентів, пов'язані зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їхніх дій. Не звертайтеся до батьків розбишак, щоб вирішити проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами садочка, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Є закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні корегувальні дії.

 

Пам'ятка для жертв булінгу

·         Не протиставляй собе колективу. Намагайся бути доброзичливою людиною, навіть з агресивно налаштованими до тебе членами колективу.

·         Не принижуй інших: не обзивайся, не бийся, не погрожуй.

·         Захищайся: твердо, не переходячи в атаку, не дозволяй принижувати себе, показуй, що можеш постояти за себе.

·         Наберися терпіння: те, що відбулося, не триватиме довго.

·         Розбирайся в причинах, але не займайся самознищенням, не звинувачуй себе ні в чому.

·         Говори впевнено, але тактовно, коли розмовляєш із булером, стій прямо, поводься спокійно, не бійся, не кричи й тим більше не провокуй бійку.

·         Кажи «НІ» й не почувайся винним.

·         Шукай підтримки в працівників закладу, друзів, батьків. Вони допоможуть тобі вистояти.

·         Не мовчи! Розповідай про знущання та насильство над собою. Це допоможе швидше припинити протиправні дії.

·         Звертайся до компетентних органів, що мають захищати твої права, отримуй інформацію щодо власного захисту.

 

Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ 

Адаптація дітей раннього віку до перебування в ДНЗ

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

· Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

· Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

· Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

 

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

· Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини йти в садок;

· Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

· У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

· Наблизити домашній режим до садкового;

· Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

· Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

 

Головною педагогічною умовою успішної адаптації дитини до дитячого садочка є єдність вимог до малюка в сім’ї та дитсадка. Правильна поведінка рідних у період адаптації дуже важлива, педагоги повинні надати рекомендації батькам:

• · Дитині потрібно говорити, що вона вже доросла;
• · Не залишати дитину на цілий день у групі;
• · Гуляти на майданчику після відвідування садка;
• · Давати із собою улюблені іграшки;
• · Повідомляти вихователя про особливі звички дитини;
• · Придумати ритуал «прощання» й обіграти його вдома;
• · Зустрічати дитину з посмішкою;
• · Розповідати якомога більше позитивного про садок;
• · Підтримувати самостійність дитини вдома.